Площа опалення
Максимальна площа приміщення, яку здатний ефективно обігріти котел. Однак варто врахувати, що різні будови мають різні теплоізоляційні властивості і сучасні споруди куди «тепліші», ніж 30-річні і тим більше 50-річні будинки. Відповідно даний пункт носить скоріше довідковий характер і не дає змогу в повній мірі оцінити реальну опалювальну площу. Існує формула, за якою можна вивести максимальну площу обігрівання, знаючи корисну потужність котла і кліматичні умови, в яких він буде застосовуватися; докладніше про це див. «Корисна потужність». У нашому ж разі площа опалення розраховується за формулою «потужність котла помножена на 8», що орієнтовно рівноцінно використанню в будинках, яким не один десяток років.
Споживана потужність
Максимальна електрична потужність, споживана котлом під час роботи. У неелектричних моделей (див. «Джерело енергії») ця потужність зазвичай невелика, оскільки потрібна в основному для керуючих схем, і на неї можна не звертати особливої уваги. Щодо електричних котлів варто відзначити, що споживана потужність у них переважно декілька вище корисною, оскільки частина енергії неминуче розсіюється і не використовується на нагрів. Відповідно, по співвідношенню корисною і споживаної потужності можна оцінити ККД такого котла.
Режим «теплі підлоги»
Наявність у котла спеціального
режиму для систем «тепла підлога».
Від звичайних систем опалення теплі підлоги відрізняються насамперед більш
низькою температурою теплоносія — інакше підлога могла б виявитися занадто гарячою для комфортного використання (плюс для покриття підлоги і встановлених на ній меблів високі температури також небажані). Крім того, котли з даною функцією характеризуються підвищеною потужністю насосів — які для того, щоб забезпечити ефективну циркуляцію теплоносія по розгалуженим контурам обігріву, які мають досить високий опір.
ККД
Коефіцієнт корисної дії котла — основний показник, що характеризує ефективність його роботи.
Для електричних моделей (див. «Джерело енергії») цей показник обчислюють як відношення корисної потужності до споживаної; в таких моделях не рідкістю є показники в 98 – 99 %. Для котлів на сгораемом паливі ККД — це співвідношення кількості тепла, безпосередньо передається теплоносію, до загальної кількості тепла, що його виділяє при згорянні. У таких пристроях ефективність нижче, ніж в електричних, для них хорошим вважається показник більш ніж в 90 %. Виняток становлять собою конденсаційні котли (див. відповідний пункт), у яких ККД може бути навіть вище 100 %. Ніякого порушення законів фізики тут не відбувається, це свого роду рекламна хитрість: при підрахунках ККД використовується не зовсім коректна методика не враховує енергії, витраченої на утворення водяної пари. Тим не менш, формально все правильно: котел видає на теплоносій більше теплової енергії, що виділяється при згорянні палива, так як до енергії згоряння додається енергія конденсації.
Камера згоряння
Тип камери згоряння, передбаченої в котлі.
—
Відкрита (димохідний). Камери згоряння цього типу витрачають повітря з приміщення, в якому знаходиться котел, а продукти згоряння природним шляхом видаляються через димар. Котли подібної конструкції прості і недорогі, проте мають специфічні вимоги до установки: приміщення повинне мати хорошу вентиляцію, а висота димаря повинна становити не менше 4 м — для забезпечення достатньої тяги.
—
Закрита (турбований). Закриті камери згоряння ізольовані від приміщення, в якому встановлений котел: повітря для горіння відбирається з вулиці, туди ж відправляються продукти згоряння. Для цього зазвичай використовується димар коаксіальної конструкції — у вигляді двох труб, вкладених одна в іншу: з внутрішньої виводяться продукти згоряння, а зовнішня відповідає за подачу повітря. Турбовані камери згоряння складніше і дорожче відкритих, а максимальна довжина димоходу обмежена. З іншого боку, такий котел не спалює повітря в приміщенні, і встановити його можна де завгодно, незалежно від ефективності вентиляції.
— Відсутня. Камер згоряння не мають котли, що працюють від електрики(див. «Джерело енергії»).
Діаметр димаря
Діаметр труби, по якій з камери згоряння відводяться продукти згоряння.
У котлах із закритою камерою згоряння часто використовується так званий коаксіальний димар, що складається з двох труб, вкладених одна в іншу. При цьому по внутрішній трубі з камери згоряння відводяться продукти згоряння, а по проміжку між внутрішньою і зовнішньою подається повітря. Для таких димарів діаметр зазвичай вказується у вигляді двох цифр — діаметра внутрішньої і зовнішньої труби відповідно. Найпопулярнішими значеннями вважаються
60/100,
80/80 і
80/125. Класично ж димар (не коаксіальний) може бути
100,
110,
125,
130,
140,
150,
160,
180 і
200 мм.
Номінальний тиск газу на вході
Оптимальний тиск газу, що подається на вхід системи котла. Найчастіше вказується для природного газу і складає близько 15-20 мбар. Цей параметр повинен відповідати параметрам системи газопостачання. Проте тиск в останній може бути вище, що може вимагати встановлення спеціального газового регулятора — це питання вирішується при встановленні котла, яке може проводитися тільки кваліфікованим майстром-газівником.
Макс. витрати газу
Максимальна витрата газу в котлі з відповідним джерелом енергії (див. вище). Досягається під час роботи газового нагрівача на повну потужність; при зниженій потужності і витрати, відповідно, буде нижче.
Зазначимо, що котли однакової потужності можуть відрізнятися по витраті газу через різниці в ККД; при цьому більш економічні моделі зазвичай коштують дорожче, однак різниця в ціні окупається за рахунок економії газу.
