Порівняння Dreame D9 Max vs Dreame Bot L10 Pro

Потужність всмоктування, забезпечувана пилососом; для моделей з регулюванням потужності (див. нижче) у цьому разі враховується максимальне значення. Відзначимо, що «потужністю всмоктування» іноді помилково називають також силу всмоктування, що позначається в паскалях; детальніше про неї див. нижче.

Потужність всмоктування є ключовим показником, що визначає можливості агрегата: чим вона вища — тим ефективніше пилосос здатний втягувати різні забруднення, тим краще він справляється з килимами, тканинами та іншими матеріалами, в які може глибоко «в'їдатися» пил. З іншого боку, висока потужність неминуче позначається на вазі, енергоспоживанні, габаритах і ціні пристрою. Тому далеко не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — потрібно враховувати реальні умови роботи і загальне призначення пилососа.

Конкретні цифри, що зустрічаються в даному пункті, багато в чому залежать від типу пристрою. Наприклад, у ручних побутових моделях потужність всмоктування не перевищує 100 Вт, а для традиційних побутових агрегатів показник у 100 – 150 Вт все ще вважається дуже скромним. При цьому відзначимо, що мінімумом, необхідним для повноцінної сухого прибирання гладких підлог, вважається 300 - 350 Вт, для ковроліну та інших коротковорсових покриттів – 350 - 400 Вт..., а для довговорсових матеріалів і м'яких меблів бажані вищі показники. Пилососи же з більш низькими значеннями потужності всмоктування призначені не стільки для періодичного прибирання, скільки для постійного (в ідеалі — щоденного) підтримання чистоти у вже прибраному приміщенні.

Що стосується співвідношення між потужністю і силою всмоктування, то воно таке: потужність — це сила всмоктування (тяга), помножена на повітряний потік (продуктивність). Не вдаючись у зайві подробиці, можна сказати, що ефективність роботи пилососа визначається обома цими показниками, і оцінювати цю ефективність варто саме за потужністю всмоктування (причому незалежно від конкретного співвідношення між тягою і продуктивністю).

Додаткові режими роботи, передбачені в роботі-пилососі (див. «Тип»).

Насамперед уточнимо, що до стандартних режимів в даному разі відносять два формати прибирання на штатній потужності — суцільне, при якому пилосос ретельно «прочісує» все приміщення (або його задану область), і хаотичне, при якому він переміщується в межах робочої зони випадковим чином. Інші способи роботи вважаються додатковими, їх список і наводиться в даному пункті. Серед найпоширеніших додаткових режимів — локальне або точкове, прибирання (режим «Spot»), рух по периметру (уздовж стін), турборежим, а також вібраційне протирання; крім того, досить популярною функцією є зигзаг. Ось докладний опис різних варіантів:

— Локальний (точково). Режим, що дає змогу використовувати пилосос для цілеспрямованого прибирання відносно невеликої ділянки приміщення — наприклад, при розсипанні невеликої кількості сміття. Найчастіше ця програма працює наступним чином: робот переміщується в центр заданої користувачем зони, а потім починає рухатися від цієї точки по спіралі, що розширюється і зупиняється на заданій відстані від вихідного положення..

— Вздовж стін (периметр). Режим, що дає змогу запустити пилосос по периметру заданої зони. Згідно з назвою, використовується в основному для прибирання вздовж стін приміщення, в цих місцях скупчується чимало...забруднень, які погано піддаються видаленню при використанні стандартних режимів руху.

— Турборежим. Режим підвищеної потужності, що дає змогу збільшити силу всмоктування. Як правило, рух пилососа при цьому може здійснюватися за будь-якої наявною в налаштуваннях програмою — як стандартною (прочісування, випадковий рух), так і додатковою (локально, периметр, зигзаг). У будь-якому разі турборежим згодиться насамперед для прибирання килимів та інших підлогових покриттів з ворсом, для яких стандартної потужності пилососа буває недостатньо. Однак варто враховувати, що робота на підвищеній тязі збільшує навантаження на агрегат і підсилює його зношування; тому більшість моделей мають обмеження за максимальним часом безперервної роботи у турборежимі, а іноді — і за мінімальною тривалістю перерв між вмиканнями цього режиму.

- Вібраційне протирання. Вібраційна функція витирання підлоги помітно підвищує якість вологого прибирання роботом-пилососом. Режим імітує скребкові рухи під час миття підлоги вручну, допомагаючи впоратися зі стійкими забрудненнями та засохлими плямами. У конструкцію відповідних роботизованих прибиральників впроваджено спеціальну миючу пластину, що рухається з певним алгоритмом коливань на хвилину.

— Зигзаг. Рух зигзагом — свого роду перехідний варіант між впорядкованим прочісуванням приміщення і випадковим вибором напряму. Зигзаг дає змогу досягти більшої ефективності, ніж хаотичні переміщення; крім того, при цьому при такому русі простіше компенсувати наявність різних перешкод і забезпечити ретельне прибирання всієї заданої площі.

Додаткові функції, передбачені в конструкції робота-пилососа (див. «Тип»).

Найчастіше в сучасних роботах можна зустріти такі спеціальні функції: прибирання за розкладом, захист від падінь, сенсор перешкод, розпізнавання предметів, регулювання подачі води, управління через Інтернет, пульт ДУ і камера відеоспостереження. Ось докладніший опис кожної з них:

— Прибирання за розкладом. Можливість задавати розклад, за яким пилосос буде здійснювати прибирання автоматично, без додаткових команд з боку користувача. При цьому конкретні особливості такого програмування можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Так, у найпростіших моделях розклад обмежується окремими годинами в межах доби — наприклад, з 16 до 17; в задані години пилосос вмикається кожен день. У прогресивніших пристроях може передбачатися розпорядок по днях тижня або навіть по датах місяця або року. У будь-якому разі дана функція помітно спрощує використання: достатньо один раз задати розклад — і можна як мінімум кілька днів не переживати про прибирання; тим більше, що більшість моделей з такою можливістю мають також функцію заїзду на док-станцію (див. «Комплектація робота —...зарядна станція»), і від користувача потрібно лише періодично очищати пилозбірник (що ще більше спрощується при наявності док-станції з мішком – див. нижче)..

— Захист від падінь. Спеціальний захист, що запобігає падінню пилососа зі сходинок, високих порогів тощо. В більшості варіантів основою такої системи є один або декілька датчиків, розміщених на нижній стороні корпуса. Коли пилосос виїжджає на край оброблюваної поверхні, датчик реагує на цей край — в результаті пристрій зупиняється і змінює напрямок руху, щоб уникнути падіння.

— Сенсор перешкод. Датчик (або система датчиків) для визначення перешкод на шляху пилососа. Конкретний тип таких датчиків може бути різним: ультразвукові, інфрачервоні, лазерні, контактні тощо. Однак у будь-якому разі дана функція дає змогу пристрою переміщатися в просторі, уникаючи зіткнень і визначаючи оптимальний шлях об'їзду. Відзначимо, що моделі без такого сенсора в більшості своїй також здатні об'їжджати перешкоди — однак для цього робот повинен не просто наштовхнутися на сторонній предмет, але спробувати проїхати через нього. І лише в разі невдачі траєкторія змінюється, причому випадковим чином, далеко не завжди в оптимальному (або хоча б такому, що підходить) напрямі.

– Розпізнавання предметів. Функція розпізнавання різних предметів на підлозі, які можуть перешкоджати процесу прибирання. Реалізується за допомогою наявності фронтальної камери для коригування оптимального маршруту прямування пилососа по периметру площі, що обслуговується. Камера в конструкції роботизованого прибирача зчитує контури об'єктів і дає змогу обходити такі перешкоди стороною. Як результат, домашні капці, кинуті під ліжком шкарпетки, дитячі іграшки та дроти надалі не заважатимуть пересуванням пилососу. Особливу користь функція приносить за наявності вдома домашніх тварин, не привчених до лотка – робот спокійно об'їде продукти їхньої життєдіяльності та збереже нервову систему господарів.

– Регулювання подачі води. Система дозування ступеня змочування серветки в автоматичному режимі. Можливість вибору інтенсивності подачі води дає можливість підлаштовувати роботу роботизованого пилососа під різні типи покриття для підлоги. Наприклад, для паркету та ламінату користувач має право встановити низький рівень подачі води, а для менш вибагливих плиткових покриттів підлоги – високу інтенсивність витрати води. Також у пилососа можна відключити подачу води, щоб уникнути протікання, наприклад, на зарядці. У розвинених моделях роботів-пилососів нерідко закладено функцію вибору індивідуального ступеня змочування серветки для кожної кімнати.

— Управління з Інтернету. Можливість управління пилососом через Інтернет — найчастіше через спеціальний додаток на смартфоні або іншому гаджеті (теоретично таке управління можливе також через веб-сторінку, що відкривається в будь-якому браузері, однак на практиці цей спосіб майже не використовується). Сам робот при цьому підключається до мережі через Wi-Fi. Головна перевага даної функції очевидна — вона дає змогу віддавати пристрою команди з будь-якої точки земної кулі, де є доступ до Інтернету. Таким чином можна, наприклад, запустити програму прибирання за день до повернення з відпустки, щоб повернутися в свіжоприбрану квартиру. А пилосос, зі свого боку, може відправляти користувачеві різні повідомлення — про стан батареї, прогрес прибирання, заповнення пилозбірника тощо.

– Пульт ДУ. Класичний пульт дистанційного управління, що дає можливість віддавати пристрою команди на відстані. Як правило, такий пульт охоплює всі основні функції пилососа, а в багатьох моделях він дає змогу ще й безпосередньо управляти рухом. У будь-якому разі без дистанційного доступу управляти рухомим пилососом було б дуже складно – доводилося б або чекати, поки він закінчить роботу, або ловити агрегат на ходу. У світлі цього дана функція дуже популярна; однак у продажу можна зустріти чимало роботів і без пульта дистанційного управління. Як правило, це або найпростіші бюджетні пристрої з випадковим режимом переміщення і без будь-яких додаткових функцій - або прогресивні моделі, де для управління використовується смартфон/планшет з додатком.
Відзначимо також, що пульти ДУ в пилососах-роботах зазвичай працюють по інфрачервоному каналу – аналогічно пультам для телевізорів, кондиціонерів тощо. Таким чином, для отримання команди пилосос повинен знаходитися на лінії прямої видимості. Втім, в більшості ситуацій це не можна назвати серйозною незручністю.

— Камера відеоспостереження. Власна камера відеоспостереження, вбудована прямо в пилосос. Дана функція зустрічається виключно у моделях з управлінням через Інтернет (див. вище); вона дає змогу використовувати робота в якості системи віддаленого відеоспостереження і контролювати обстановку в приміщенні, перебуваючи за його межами і спостерігаючи картинку з камери на екрані смартфона. Також вбудована камера може використовуватися в системі картографування (див. «Побудова карти приміщення») — проте зазначимо, що далеко не кожен пилосос з вбудованою картографічною камерою має функцію відеоспостереження.

Система картографії передбачається у багатьох сучасних роботах. Вона дає змогу визначити розміри приміщення і розташування різних перешкод, наявних у ньому, а також фіксувати маршрут, пройдений пилососом. Зустрічаються різні за своїм принципом роботи системи, серед яких виділяються три типи. Методи побудови карти за даними з датчика або камери належать до базового рівня. А ось побудова карти за допомогою лазерного далекоміра (лідара) дає більш точні результати і зводить пристрій до категорії вище. Відповідно, наявність такої системи позначається на загальній вартості, проте дає цілу низку переваг. По-перше, помітно підвищується ефективність прибирання: робот запам'ятовує, які ділянки вже прибрані, і приділяє максимум уваги необробленим зонам. По-друге, пересування здійснюються за оптимальними траєкторіями, найкоротшими шляхами; це сприяє економії енергії і збільшує час роботи без підзарядки. По-третє, з'являється можливість ефективно прибирати великі простори складної форми (наприклад, всю квартиру цілком). А якщо пилосос управляється через додаток на смартфоні або іншому гаджет — створена карта відображається в цьому додатку, що дає різні додаткові можливості: коригування зібраних даних, управління пристроєм в реальному часі, побудова маршрутів, обмеження прибирання через додаток (див. вище) тощо.

Що стосується способів побудови карт (і подальшої навігації), то в наш час зустрічаються в основ...ному такі варіанти:

— Камерою. Такі системи працюють за рахунок того, що робот за допомогою цифрової камери «оглядає» приміщення, запам'ятовуючи його форму і розташування предметів. Досить простий, недорогий і при цьому практичний спосіб: як правило, камера доповнюється алгоритмом розпізнавання предметів, завдяки чому вона здатна «впізнавати» занесені в пам'ять перешкоди незалежно від їх положення в просторі. Це особливо корисно при наявності предметів, які часто переміщуються з місця на місце — на зразок стільців. Крім того, якщо карта відображається в додатку на смартфоні — вона має вигляд не просто умовної схеми, а реального зображення, що дуже зручно. До недоліків даного варіанта можна віднести хіба що дещо меншу точність, ніж у датчиків і тим більше далекомірів. Однак у більшості випадків цей момент не має вирішального значення, а в деяких моделях інформація з камери може доповнюватися даними з сенсорів, що й зовсім зводить цей недолік до нуля.

— Датчиками. Створення карти за рахунок роботи різних спеціальних датчиків. Найчастіше такі системи використовують сенсори перешкод і захисту від падіння (див. «Функції робота»), що працюють у зв'язці з інерціальним модулем, що визначає поточне положення робота в просторі. Отримуючи сигнал з певного датчика, робот зберігає дані про точку спрацьовування; з таких точок в результаті і формується карта. Це досить надійний спосіб, цілком придатний для «внутрішнього» використання самим роботом; за точністю він поступається далекомірній картографії (див. нижче), однак і обходиться дешевше. До недоліків даного типу побудови карт можна віднести деяку незручність при управлінні через додаток: на екрані смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, не завжди зручної для користувача. Крім того, пилососи з подібними системами нездатні заздалегідь реагувати на зміну обстановки — ця зміна визначається лише при черговому спрацьовуванні датчика.

— Далекоміром (лазером). Побудова карти за допомогою лазерного далекоміра — лідара. Як правило, такий далекомір охоплює простір на всі 360° навколо пилососа, скануючи простір з високою частотою (сотні і навіть тисячі вимірів у секунду у всіх напрямках). Це дає змогу створювати досить точні карти за невеликий час і при мінімумі переміщень в просторі. Крім того, далекомір використовується не тільки при первісній побудові карти, але і при подальшій роботі — завдяки цьому робот моментально реагує на зміни в обстановці та коригує траєкторію руху. Головний недолік таких систем — досить висока вартість. Крім того, як і у випадку датчиків, при управлінні пилососом зі смартфона карта відображається у вигляді умовної схеми, що дещо менш зручно, ніж при використанні камер.

— Далекоміром+камера. Це найбільш прогресивний і функціональний варіант: лазер забезпечує високу точність визначення відстаней і швидку реакцію на зміни в обстановці, а камера дає змогу створювати не просто схеми, а реалістичні зображення приміщень, зручні при управлінні через смартфон. Головний недолік таких комбінованих систем — досить висока вартість; тому зустрічаються вони вкрай рідко, в основному в роботах-пилососах преміумкласу.

Номінальна напруга акумулятора, використовуваного в пилососі з відповідним типом живлення (див. вище).

Першопочатково виробники підбирають характеристики акумулятора (включаючи напругу) з таким розрахунком, щоб пилосос міг гарантовано видати заявлену в характеристиках потужність. Тому при виборі даний показник найчастіше не грає вирішальної ролі. Однак і він може стати в нагоді в подібних варіантах — для максимально достовірного порівняння між собою моделей з різною ємністю батареї в ампер-годинах. Детальніше див. «Ємність акумулятора».

Крім того, дані про напругу можуть виявитися корисними в процесі експлуатації — наприклад, для пошуку запасної/змінної батареї або стороннього зарядного пристрою.

— Ni-Cd (нікель-кадмієва). Найбільш «давній» з варіантів, що зустрічаються в сучасних пилососах. Характеризується високою надійністю, стійкістю до перепадів температур і гарною швидкістю зарядки навіть при високій ємності. Головним недоліком даного типу батарей можна назвати яскраво виражений «ефект пам'яті» — зниження ємності акумулятора в тому разі, якщо він встановлюється на зарядку, не разрядившись повністю. Крім того, Ni-Cd елементи вважаються екологічно небезпечними. Тим не менш, вони все ще широко застосовуються— не в останню чергу завдяки невисокій вартості при гідних експлуатаційних характеристиках.

— Ni-Mh (нікель-метал-гидридна). Подальший розвиток і вдосконалення описаних вище нікель-кадмієвих батарей. Маючи ті ж основні переваги, Ni-Mh елементи водночас не мають ефекту пам'яті і більш безпечні у виробництві. З їх недоліків, порівняно з оригінальною Ni-Cd технологією, варто відзначити більш високу вартість і дещо менший термін служби.

— Li-Ion (літій-іонна). Різновид батарей, першопочатково створений для використання в портативних пристроях; однак з розвитком технології Li-Ion він став застосовуватися і в інших галузях. Головною перевагою таких акумуляторів в даному разі можна назвати високу ємність при невеликих габаритах і вазі. Також варто відзначити, що вони не мають ефекту пам'яті і здатні заряджатися досить швидко. З іншого боку, даний варіант не позбавлений і нед...оліків — це, передусім, чутливість до дуже низьких або підвищених температур, а також висока ціна.

— Li-Pol (літій-полімерна). Удосконалена версія описаної вище літій-іонної технології, що дає змогу створювати ще більш компактні і водночас ємні батареї. Зворотною стороною цих переваг є більш висока вартість, а також підвищена чутливість до низьких температур; втім, для батарей, що застосовуються в пилососах, останнє не є критичним.